дерева чудові. повільно, постійно вони ростуть. в найбільш повільному темпі вони пересилюють силу тяжіння і здіймаються вверх... до світла.

з малого віку суспільство вчить нас, що думати про себе над іншими - це егоїзм; і вішає на це ярлик як чогось поганого. таке трапилось зі мною. суспільні переконання можуть бути бридкими.

на багато більш егоїстичним є почуватись нещасним, відчувати постійний негатив всередині і нічого з цим не робити тому що думаєш про інших, а не про себе. егоїстично не розв’язувати свої внутрішні проблеми, бути поглиненим ними на стільки, щоб не мати вільної уваги для людей навколо. егоїстично не робити себе радісними і тому не бути спроможними поширювати цю радість для інших. ось що егоїстично.

поганий настрій, грубе слово, відсутність посмішки на обличчі може не мати значення для вас. але такі речі клейкі, і люди навколо вас їх підчеплять. ваш негатив - чи на справді це те що ви хотіли б передати людям? перестаньте буте егоїстами! розберіться з тим що всередені вас. не тікайте від цього. ваш внутрішній стан - це ваша відповідальність, це ваша головна відповідальність!

це жорстоко, не розібратись в своєму негативному внутрішньому стані. не уважність до людини поряд з вами створює біль. це злочин - не бути спроможним надати увагу своїй дитині. дітям не потрібні наші повчання, їм не потрібен наш досвід. ці речі вони можуть отримати самі. те що їм потрібно - це наша присутність. те що їм потрібно - це щоб ми чули що вони кажуть.

я сподіваюсь буде більше і більше людей, що як дерева. людей, що будуть спроможні рости крізь силу тяжіння соціального виховання; рости спокійно, органічно... до світла.